Пам’ятка для батьків здобувачів освіти

КЗДО КТ №90 КМР на час змішаного навчання

Батьки під час змішаного навчання:

• забезпечують належну технічну підтримку, таку як наявність необхідного обладнання (комп'ютера, ноутбука, планшета тощо), програмного забезпечення та стабільний доступ до Інтернету для дистанційного навчання.
• сприяють активній участі своєї дитини в освітньому процесі, слідкують за її успіхами та прогресом;
• співпрацюють з педагогами, враховують їхні рекомендації та вказівки щодо організації змішаного навчання;
• приводять та забирають дитину на очні заняття в приміщення КЗШ №31 КМР в визначений графіком занять час;
• забезпечують питний режим для своєї дитини (пляшечка води) під час проведення очних занять в КЗШ №31 КМР;
• за несприятливих погодних умов можуть очікувати в холі КЗШ №31 КМР на першому поверсі;
• під час повітряної тривоги прямують до найближчого укриття в КЗШ №31 КМР;
• заздалегідь попереджають педагога про відсутність та причини відсутності дитини на очних заняттях;
• контролюють дотримання правил безпеки та захисту особистих даних під час дистанційного навчання.

Навчаємо дітей безпеки в побуті

Статистика свідчить, що з кожним роком кількість побутових травм дітей збільшується. Фахівці пов’язують це з тим, що через пандемію та надзвичайні стани діти часто залишаються вдома. Протягом дня батьки, які мають працювати, не завжди можуть приділити достатньо уваги дітям і спонукають їх до самостійної діяльності. Відтак підвищена допитливість дошкільників, їхня висока рухова активність і прагнення до самостійності, відсутність досвіду й нездатність передбачити наслідки власних дій призводять до травмувань. Тому одне з головних завдань дорослих — формувати в дошкільників навички безпечної поведінки в побуті.

Які завдання розв’язувати

Насамперед важливо сформувати в дітей певний обсяг знань і вмінь, які дадуть їм змогу почуватися безпечно. Зокрема, педагоги та батьки дошкільників мають навчити в дітей:

• дотримувати правил безпечного перебування вдома, в дитячому садку та на вулиці;
• вирізняти основні небезпечні чинники довкілля;
• поводитися правильно з незнайомими людьми вдома й на вулиці;
• викликати за потреби службу допомоги;
• звертатися до людей, які можуть допомогти в критичній ситуації;
• швидко орієнтуватися, до кого можна звернутися по допомогу в тій чи тій ситуації тощо.

Проте батьки часто вбачають своє завдання однобоко — здебільшого в тому, щоб захищати й оберігати свою дитину. І при цьому забувають про головне — про необхідність готувати її до самостійного життя. Адже важливо навчати дитину правильно діяти в різних ситуаціях, зокрема й небезпечних. Щоб ознайомити батьків вихованців з основними вміннями та навичками, якими має володіти дитина дошкільного віку, скористайтеся пам’яткою в Додатку 1.

Не можна виховувати в дитини сліпе підкорення авторитету дорослого або виробляти в неї автоматичні звички. Дії дитини мають бути свідомими й розумними, а дорослі мають заохочувати прояви дитячої ініціативи.

Варто зважати на те, що безпека — це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, вміння адекватно поводитися в різних ситуаціях. Адже опинитися в екстремальній ситуації дитина може зовсім несподівано, зокрема й тоді, коли близького дорослого, який захистив би її, немає поруч. Тому життєво необхідно виховувати в дітей самостійність і відповідальність.

Дітям часто складно усвідомити й запам’ятати правила, які вводять для них дорослі. Натомість їм простіше керуватися тими правилами, які вони виробили та прийняли самостійно. Тому не нав’язуйте дітям правила та заборони, а виробляйте їх спільно з дітьми.

Які форми та методи використовувати

Формувати навички безпечної поведінки дітей можна різними способами. Зокрема, ознайомлювати дітей з правилами поведінки під час бесід, читання художньої літератури, розглядання картин тощо. Проте найефективніший спосіб — це особистий приклад дорослих. Адже більшість навичок у дітей формується з наслідування. Щоб отримані знання та сформований спосіб поведінки перетворились у навичку, дитині необхідно багаторазово застосувати їх не лише в ігровій діяльності, а й у різних життєвих ситуаціях. Тому педагоги мають моделювати ситуації, наближені до реальних, щоб їхні вихованці навчалися застосовувати свої знання на практиці та набували досвід правильної поведінки в надзвичайних ситуаціях.

Запропонуйте старшим дошкільникам під час спільної діяльності розв’язати проблемні ситуації:
• Мама Максима пішла в магазин, а хлопчик залишився вдома дивитися мультик. Раптом з телевізора пішов дим. Максим деякий час дивився, як дим застилає кімнату, а потім злякався й сховався у своїй кімнаті. Проаналізуйте дії хлопчика: чи правильно він вчинив? Як би ви поводилися в такій ситуації?
• Покажіть дітям коробку з різними предметами та запропонуйте уявити, що вони залишилися вдома самі й знайшли цю коробку. Попросіть дітей протягом хвилини визначити, якими з цих предметів можна грати, а якими ні. Коли діти виберуть предмети для гри, попросіть їх пояснити свій вибір.

Проблемні ситуації використовуйте і як самостійну форму роботи, і як частину інших форм роботи з дітьми. Поліпшити навички безпечної поведінки дошкільників дають змогу:

• інтегровані заняття — «Небезпечні іграшки», «Один удома», «Вогонь — друг чи ворог?»;
• елементарна дослідницька діяльність — «Чим загасити вогонь», «Властивості рідин»;
• заняття-роздуми валеологічного змісту — «Які іграшки можуть нашкодити здоров’ю», «Ліки — не цукерки»;
• тренінги безпечної поведінки — «Як зберігати голки», «Як викликати службу допомоги»;
• свята й розваги повчального характеру — «Про сім козенят і безпечну поведінку», «Карлсон та небезпечні пригоди» тощо.

Інтегрувати знання, уміння й навички дітей з безпечної поведінки в побуті в різні види діяльності дають змогу проєкти. Під час роботи над темою проєкту діти усвідомлюють отримані знання та вчаться застосовувати їх на практиці. У результаті такої роботи вони не лише засвоюють правила особистої безпеки, але й навчаються пояснювати їх, обґрунтовувати необхідність застосовувати їх в екстремальних ситуаціях, а головне — підпорядковувати їм свою поведінку.

Сформуйте тематику пізнавальних проєктів з безпеки дітей у побуті на початку навчального року, наприклад: «Обережно, електричний струм!», «Вогненебезпечні предмети навколо», «Знайомтесь, отруйні речовини» тощо. У кожному проєкті визначте мету, завдання, форми роботи з формування навичок особистої безпеки з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Протягом року також організуйте один-два тематичні тижні з безпеки життєдіяльності дітей у побуті. Під час тематичного тижня організуйте різні активності, під час яких діти матимуть змогу закріпити отримані знання та попрактикуватися застосовувати їх на практиці. Приклад плану тематичного тижня для старших дошкільників подано в Додатку 2.

Такі заходи треба обов’язково проводити в закладах дошкільної освіти. Адже періодичне нагадування і дітям, і дорослим про правильне поводження в будь-яких ситуаціях, навіть безпечних з першого погляду, допоможе запобігти нещасним випадкам. Адже немає більш відповідального завдання, ніж піклуватися про життя та здоров’я дітей. І в цій справі не має бути

байдужих.

Як забезпечувати якість освіти дитини в умовах воєнного стану: рекомендації для батьків

Співпрацюйте з педагогічними працівниками закладу дошкільної освіти щодо організації освітнього процесу в дистанційному форматі в умовах війни. Постійно підтримуйте зв’язок з вихователем. Зокрема, повідомляйте йому про місце перебування та стан здоров’я дитини.

Відстежуйте негативні наслідки пережитих психотравмувальних подій. Зокрема, постійно стежте за психоемоційним станом дитини та її самопочуттям. Звертайте увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також уважно стежте за здоров’ям дитини, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо. Адже це можуть бути показники втоми, перевантаження, хвилювання, страху та психотравми.

Пам’ятайте, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною — запорука її успішного подальшого майбутнього. Щоб дитина відчувала вашу повну емоційну присутність, читайте разом, грайте, виконуйте різноманітні завдання. Для цього послуговуйтеся матеріалами, розміщеними на платформі розвитку дошкільників НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під крилами захисту». Якщо в дитини щось не виходить, допомагайте їй, підтримуйте, будьте терплячими.

Пам’ятайте, що педагоги закладу дошкільної освіти завжди готові підтримати й надати необхідну професійну допомогу з питань виховання та розвитку дитини. Тому не зволікайте та за потреби звертайтеся до них за порадами й рекомендаціями.

Допоможіть дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям і безпекою. Для цього дотримуйте режиму дня та звичних ритуалів. А також формуйте в дитини навички безпечної поведінки за допомогою рекомендованих онлайн-матеріалів і відео, підготовлених МОН, ДУ «Український інститут розвитку освіти» і ЮНІСЕФ.

Пам’ятка для батьків

5 способів зняти в дитини статичне та психоемоційне напруження

Подбайте про спеціальні іграшки та матеріали для творчості

Важливо, щоб у дитини були, приміром, дартс, боксерська груша, пластилін, глина, фарби — усе, що допоможе їй зняти напруження.

Дайте дитині змогу пограти з водою

Запропонуйте:

• запускати паперові кораблики у тазику, переливати воду з ємкості в ємкість;

• прийняти душ чи полежати у ванні;

• помити посуд, іграшки, випрати шкарпетки тощо.

Пограйте з дитиною в рухливі ігри

Візьміть декілька аркушів паперу або старих газет й зіжмакайте їх у кульки — це будуть «сніжки». Відтак розділіть кімнату на дві частини кріслом чи стільцями й розпочинайте гру — кидайте одне в одного «сніжки». Або поставте в центрі кімнати корзину та закидайте в неї паперові кульки з різної відстані.

Пускайте мильні бульбашки

Для того щоб допомогти дитині нормалізувати дихання, запропонуйте їй подмухати на вітрячок або попускати мильні бульбашки. Також дитина може бігати за бульбашками та лопати їх.

Робіть дитині масаж перед сном

Коли вкладаєте дитину спати, проведіть із нею 10—15 хв. У цей час погладжуйте її спинку, ручки, ніжки, зокрема гомілки. Ліпшого ефекту можна досягти, якщо робити масаж і водночас розповідати медитативні казки.

Як підтримати дитину, яка сумує за домівкою

Пояснюйте дитині все, що відбувається навколо. Дитині важливо розуміти першопричини її тимчасових незручностей. Проте не варто вигадувати байки та дурити дитину щодо причин, з яких ви були змушені поїхати.

Якщо когось із важливих для дитини дорослих немає поряд, поясніть, де вони зараз перебувають. Наприклад, що вони залишилися вдома, тому що так вирішили / не мали змоги поїхати разом з вами / допомагають стареньким тощо.

За можливості підтримуйте зв’язок з близькими, які зараз перебувають далеко від вас. Надавайте дитині змогу поспілкуватися з ними по телефону або за допомогою відеозв’язку.

Для того щоб допомогти дитині впоратися зі смутком, запропонуйте їй намалювати малюнок своїх відчуттів або малюнок татові/бабусі/діду/брату — тим, хто не поруч. Також запропонуйте пограти в гру, в яку з дитиною грали ті, за ким вона сумує.

Якщо дитина сумує за якоюсь іграшкою, яка залишилася вдома, спробуйте знайти іншу, запитайте в дитини, що б натомість це могло бути. Запропонуйте дитині намалювати улюблену іграшку та «подружити» її з новими іграшками.

Давайте дитині змогу виявляти свої емоції. Зокрема, не зупиняйте дитину, якщо вона хоче поплакати або потужити. Натомість наголошуйте на тому, що ви розумієте її почуття й розділяєте їх.

Для того щоб допомогти дитині впоратися з негативними емоціями, запропонуйте їй намалювати сумний смайлик. Відтак попросіть розповісти, що цей смайлик хотів би зробити, щоб його настрій поліпшився.

Створіть для дитини безпечне місце, куди вона зможе за потреби ховатися, щоб побути наодинці, поплакати й згадати дім або близьких, які опинилися далеко від вас. Якщо дитина плаче постійно, спонукайте її до розмови. Важливо, щоб дитина проговорила, через що саме вона плаче.

Для того щоб дитині було легше адаптуватися до нових умов, дотримуйте розпорядку дня та ритуалів, що були звичними для неї вдома. Зокрема, не забувайте про вчасний підйом, прогулянки, казку на ніч, повноцінний сон тощо. Обіймайте дитину якомога частіше та не забувайте нагадувати, як сильно ви її любите.

Уважно стежте за станом дитини. Якщо вона не може впоратися з негативними емоціями та її стан не змінюється протягом трьох тижнів, зверніться по допомогу до професійного психолога.