Пам’ятка для батьків щодо виховання дитини в родині

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце

1. Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.

2.Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко­ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

3.Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро­боти, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

4.Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за­вдання.

5.Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла­дай».

6.Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною  - не наздоженеш родиною».

7.Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

8.Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».

9.Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме до­помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

Пропонуємо вам вісім порад щодо виховання дітей:

Будьте уважні до того, що ви говорите своїм дітям. Дорослі недостатньо контролюють свої висловлювання, коли розмовляють з дітьми. Деякі батьки звертаючись до дитини, називаючи їх поганими словами: ледарем, дурнем, нездарою. Цим батьки і вихователі гублять дітей. Діти, піддаючись навіюванню, через деякий час, дійсно, стають недопитливими, ледачими і нездатними.

Не треба лякати дітей чудовиськами, вовками, поліцією. Це не зробить їх ні розумнішими, ні добрішими.

Виховуйте дітей, подаючи їм бездоганний приклад. Діти не люблять повчань та нотацій, вони хочуть бачити ваші вчинки, а не слухати ваші слова.

За будь-яких обставин намагайтеся бути на висоті в очах своїх дітей. Не варто виставляти на показ свої слабкості і недоліки. Коли батьки дозволяють дітям бачити їх слабкості, діти хвилюються, втрачають орієнтацію, оскільки їм, як правило, нема більше на кого надіятись.

Знаходьте можливість підтримати свою дитину, а не «опустити». Дитина відчуває себе маленькою і слабкою, а тому хоче мати над собою непорушний авторитет, що захищає її. Дитина завжди шукає у батьків фізичної та психологічної підтримки.

Краще ніколи не бити дитину. Хоча, якщо вона дійсно цього заслуговує, покарання їй нe зашкодить, але будьте обережні! Ніколи не карайте дитину, якщо ви злі. Тому що ви залишите в її пам’яті враження ненависті, злоби, а не справедливості. А для справжнього виховання дитина повинна відчувати, що ви справедливі і тому маєте рацію, караючи її.

Якщо вам і доводиться покарати дитину не виражайте ні злоби, ні ворожості. Дитина швидко забуде ляпаса,  але ніколи не забуде ваш погляд, повний ненависті і злоби. Ваші покарання повинні бути продиктовані не тим, що у вас «увірвався терпець», а бажанням дати зрозуміти дитині, що для її ж блага існують правила, яких потрібно дотримуватись.

Робіть все для того, щоб діти не втратили довіри до Вас. Діти повинні безмежно довіряти своїм батькам і підкорятися їм. Це одне з основних правил виховання дітей в дружній і люблячій сім’ї.